Методична скарбничка

Рольова гра як засіб формування мовленнєвих компетентностей в  учнів молодших класів при вивченні іноземної мови

                                       ВСТУП

"Без гри немає й не може бути повноцінного розумового розвитку. Гра – це величезне світле вікно, через яку в духовний світло дитини вливається живлющий потік уявлень, зрозуміти про навколишній світло. Гра – це іскра, що запалює вогник допитливості ".

                                                                      В.О. Сухомлинський

Одним із найважливіших досягнень сучасної комунікативної лінгвістики є положення про те, що успішність мовленнєвого спілкування повною мірою зумовлена здатністю тих, хто спілкується організувати свою поведінку (мовленнєву, немовленнєву) адекватно завданням комунікації. Цю здатність методисти і лінгвісти визначають як комунікативну компетенцію. Її формування становить приорітетне завдання комунікативних підходів у навчанні іноземної мови.

Гра, як відомо, є провідною формою діяльності дитини в молодшому шкільному віці. Не секрет, що багато видатних педагогів справедливо звертали увагу на ефективність використання ігор у процесі навчання. І це зрозуміло. У грі проявляються особливо повно й, часом, зненацька здатності людини, особливо дитини. Комунікативна компетенція інтегрована за своїм змістом і складається з трьох основних видів компетенцій: мовленнєвої, мовної, соціокультурної, які, у свою чергу, також включають ряд компетенцій. Формування комунікативної компетенції у дітей дошкільного віку здійснюється засобами ігрової діяльності. Гра - це вид діяльності, який полягає в емоційному освоєнні соціального досвіду людини та емоційному задоволенні. Ігри мають характер розваг і дають змогу відпочити.

Процес навчання англійської мови має бути засобом соціалізації дитини, допомагати розкрити її особистий потенціал з урахуванням індивідуальних особливостей . Мова вивчається через особисту діяльність дітей.

Кожне заняття будую як ігрове спілкування педагога і дітей між собою. Це сприяє розвиткові та вихованню дітей, формуванню та реалізації досвіду та психічних якостей у процесі навчання англійської мови. Комунікативний підхід у навчанні дошкільників передбачає як засвоєння правил, так і їх практичне використання, як свідоме, так і підсвідоме в мовленні. Реалізація комунікативного підходу в навчанні англійської мови здійснюється невимушено завдяки мовленнєвій діяльності дітей у грі.

РОЗДІЛ І.

Роль гри на уроці англійської мови у молодших класах

1.1 Особливості початкового етапу навчання

Під початковим етапом у середній школі розуміється період вивчення іноземної мови, що дозволяє закласти основи комунікативної компетенції, необхідні й достатні для їхнього подальшого розвитку і в курсі вивчення цього предмета. До початкового етапу, як правило, відносять 1-4 класи вдосконалення загальноосвітніх установ. Щоб закласти основи комунікативної компетенції, потрібно досить тривалий строк, тому що учням потрібно з перших кроків ознайомитися з досліджуваною мовою як засобом спілкування. Це значить, що вони повинні вчитися розуміти іноземну мову на слух (аудіювання), виражати свої думки засобами досліджуваної мови (говоріння), читати, тобто розуміти іншомовний текст, прочитаний про себе, і писати, тобто навчитися користуватися графікою й орфографією іноземної мови при виконанні письмових завдань, спрямованих на оволодіння читанням і усним мовленням, або вміти письмово викладати свої думки. Дійсно, щоб закласти основи по кожному з перерахованих видів мовної діяльності, необхідне нагромадження язикових засобів, що забезпечують функціонування кожного з них на елементарному комунікативному рівні, що дозволяє перейти на якісно новий щабель їх розвитку надалі .

Початковий етап важливий ще й тому, що від того, як іде навчання на цьому етапі, залежить успіх в оволодінні предметом на наступних етапах. Англійський методист Г.Пальмер, який надавав дуже велике значення початку у вивченні іноземної мови, писав: "Take care of the first two stages and the rest will take care of itself".

Крім того, саме на початковому етапі реалізується методична система, покладена в основу навчання іноземній мові, що з перших кроків дозволяє вчителеві ввійти в цю систему і здійснювати навчально-виховний процес відповідно до її основних положень.

Як відомо, побудова початкового етапу може бути різною відносно мовного матеріалу, його обсягу, організації; послідовності у формуванні і розвитку усної й письмової мови; обліку умов, у яких здійснюється навчально-виховний процес; розкриття потенційних можливостей самого предмета в розв'язку виховних, освітніх і розвиваючих завдань, що стоять перед школою.

Молодший школяр - ще маленька людина, але вже дуже складна, зі своїм внутрішнім світом, зі своїми індивідуально-психологічними особливостями.

Молодший шкільний вік називають вершиною дитинства. Дитина зберігає багато дитячих якостей - легкодумство, наївність, погляд на дорослого знизу нагору. Але вона уже починає втрачати дитячу безпосередність у поведінці, у неї з'являється інша логіка мислення .

Початкова школа - найбільш відповідальний період у житті людини. Саме в молодшому шкільному віці починається цілеспрямоване навчання й виховання, основним видом діяльності дитини стає навчальна діяльність, яка відіграє вирішальну роль у формуванні й розвитку всіх його психічних властивостей і якостей.

Навчання для молодшого школяра - значима діяльність. У школі він здобуває не тільки нові знання й уміння, але й певний соціальний статус. Міняються інтереси, цінності дитини, увесь уклад її життя.

У цей період життя у всій своїй різноманітності, не ілюзорне й фантастичне, а справжнє, реальне, завжди нас оточуюче - от що збуджує її діяльність. У цьому періоді дитина потроху залишає ілюзорний світ, у якому вона жила раніше. Дитина тяжіє до реального життя. Вона уже не містик і мрійник. Вона - реаліст.

Цікавість викликає вже й те, що не обов'язково повинно бути дано в особистому, справжньому або минулому досвіді. Інші країни, інші народи і їх діяльність привертають увагу школяра в досить сильному ступені. Відбувається колосальне розширення розумового кругозору.

Безпосередність дитячих реакцій і ненаситна вразливість у цьому віці бувають найбільш помітні в позашкільній обстановці. У ситуаціях, де діти почувають себе досить невимушено, вони майже мимоволі задовольняють свою цікавість: підбігають ближче до того, що їх цікавить; прагнуть усе, що можливо, випробувати самі. Їм подобається застосовувати нові для них найменування, зауважувати вголос, що видасться гарним і що неприємним.

Під час прогулянок і екскурсій у молодших школярів яскраво виражені прагнення й здатність схоплювати незвичайне, нове й запам'ятовувати. Іноді вони починають висловлювати один одному вголос фантастичні судження. Але вони й самі не надають значення своїм зауваженням. Їхня увага скаче: вони не можуть не вдивлятися, не вслухуватися, а їх вигуки й припущення, очевидно, допомагають їм у цьому.

Учні початкових класів нерідко виявляють схильність поговорити: розповісти про все, що читали, що бачили й чули в школі, на прогулянці, по телевізору. При цьому в них звичайно виходить довге оповідання з багатьма згадуваннями, малозрозумілими для сторонніх. Самим їм така розповідь звісно доставляє задоволення, для них очевидна значущість усього, що відбувалося з ними.

Потреба поділитися, знову оживити у свідомості те, що було з ними недавно, може свідчити про силу вражень - діти як би прагнуть із ними освоїтися. Усе це - неповторні внутрішні умови прилучення до навчання. У молодшому шкільному віці гострота сприйняття, наявність необхідних передумов словесного мислення, спрямованість розумової активності на те, щоб повторити, внутрішньо прийняти, створюють сприятливіші умови для збагачення й розвитку психіки.

На мою думку, враження від віршів і розповідей, виконаних у виразній художній формі, від театрального спектаклю, від пісні, від музичної п'єси й кінофільму можуть бути глибокими й стійкими в дітей початкової школи. Почуття жалості, співчуття, обурення, хвилювання за благополуччя улюбленого героя можуть досягати великої інтенсивності. Однак у сприйнятті окремих емоцій людей маленькі школярі допускають серйозні помилки й викривлення. Крім того, маленький школяр може не зрозуміти деяких переживань людей, і тому вони йому нецікаві й недоступні для співпереживання .

Як вважає Смирнов А. А., поява широких реалістичних інтересів змушує дитину звертати увагу й на переживання оточуючих людей, розуміти їх "об'єктивно", не розцінюючи їх з погляду тільки того значення, яке вони мають для нього в цей момент. Вона починає розуміти чуже страждання саме як страждання, як неприємне переживання даної людини, наприклад свого товариша або матері, а не тільки як джерело яких-небудь незручностей для себе. Якщо попередню епоху звичайно характеризують як егоїстичну, то новий етап життя можна розглядати як початок альтруїстичних проявів .

Зеньковский В.В. відзначає, що молодший шкільний вік є класичним часом оформлення моральних ідей і правил. Дитина типово "слухняна" у ці роки, вона з інтересом і захопленням ухвалює в душі різні правила й закони. Вона не здатна формувати свої власні моральні ідеї й прагне саме до того, щоб зрозуміти, що "потрібно" робити.

Слід зазначити, що для молодших школярів характерно підвищена увага до моральної сторони вчинків навколишніх, бажання дати вчинку моральну оцінку. Запозичаючи критерії моральної оцінки в дорослих, молодші школярі починають активно вимагати від інших дітей відповідного поведінки.

Основною діяльністю, яка забезпечує формування психічних властивостей і якостей дитини шкільного віку, є учбово-пізнавальна діяльність. Причому найбільше інтенсивно вона здійснює функцію розвитку особистості тоді, коли тільки складається, тобто в молодшому шкільному віці.

Індивідуальність дитини до цього віку проявляється також і в пізнавальних процесах, або пізнавальних здатностях. Це психічні процеси, за допомогою яких людина пізнає світ, себе й інших людей. До таких здатностей відносяться: відчуття, сприйняття, пам'ять, мислення й уява. Пізнання неможливе також без мови й уваги.

Молодший школяр з живою цікавістю сприймає навколишнє життя, яке щодня розкриває перед ним щось нове. Розвиток сприйняття не відбувається сам собою, тут дуже велика роль учителя, який повсякденно виховує вміння не просто дивитися, але й розглядати, не просто слухати, але й прислухатися, вчить виявляти істотні ознаки й властивості предметів і явищ, указує, на що слід звернути увагу, привчає дітей планомірно й систематично аналізувати сприймані об'єкти. У ряді досліджень доведене, що найбільш ефективним методом організації сприйняття й виховання спостережливості є порівняння. Сприйняття при цьому стає більш глибоким, кількість помилок зменшується.

У молодшому шкільному віці відбувається значне розширення й поглиблення знань, удосконалюються вміння й навички дитини. Цей процес прогресує й до 3 - 4 класам приводить до того, що в більшості дітей виявляються як загальні, так і спеціальні здатності до різних видів діяльності. Загальні здатності проявляються у швидкості придбання дитиною нових знань, умінь і навичок, а спеціальні - у глибині вивчення окремих шкільних предметів, у спеціальних видах трудової діяльності й у спілкуванні.

Особливе значення для розвитку в цьому віці має стимулювання й максимальне використання мотивації досягнення успіхів у навчальній, трудовій, ігровій діяльності дітей. Посилення такої мотивації, для подальшого розвитку якої молодший шкільний вік являється особливо сприятливим часом життя, приносить двояку користь: по-перше, у дитини закріплюється життєво досить корисна й досить стійка особистісна риса - мотив досягнення успіху, що домінує над мотивом уникнення невдачі; по-друге, це приводить до прискореного розвитку різноманітних інших здатностей дитини.

Дуже великі зміни в процесі навчання перетерплює мислення молодшого школяра. Розвиток творчого мислення приводить до якісної перебудови сприйняття й пам'яті, до перетворення їх у довільні, регульовані процеси. Важливо правильно впливати на процес розвитку, тому що довгий час вважався, що мислення дитини - це як би "недорозвинене" мислення дорослого, що дитина з віком більше довідається, розумніє, стає кмітливим. Дослідження дитячої творчості дозволяють виділити як мінімум 3 стадії розвитку творчого мислення: наочно-діюче, причинне й евристичне.

Так само однією з найважливіших умов формування дитини молодшого шкільного віку є творча уява. Справжнє засвоєння будь-якого навчального предмета неможливо без активної діяльності уяви, без уміння представити, уявити те, про що пишеться в підручнику, про що говорить учитель, без уміння оперувати наочними образами.

Таким чином, можна затверджувати, що молодший школяр - це "маленький дорослий", у якого починаються формуватися найважливіші процеси. І дуже важливо, на наш погляд, щоб діти не почували більше навантаження шкільної програми, а гра - здатна допомогти цьому. У формі ігрової діяльності можна завжди легко й швидко пояснити якийсь новий матеріал, відробити складні моменти, прикрасити нудне рутинне щоденне навчання, і що найголовніше , зацікавити дітей у вивченні англійської мови з дитинства.

1.2 Місце ігрової діяльності у педагогічному процесі

Ігрове навчання має глибоке історичне коріння. Відомо наскільки гра багатогранна, вона навчає, розвиває, виховує, соціалізує, розважає й дає відпочинок. Але історично одне з перших її завдань - навчання. Не викликає сумніву, що гра практично з перших моментів свого виникнення виступає як форма навчання, як первинна школа відтворення реальних практичних ситуацій з метою їх засвоєння. З метою вироблення необхідних людських рис, якостей, навичок і звичок, розвитку здібностей. Ще в давніх Афінах (VI-IV століття до н. э) пафос практики організованого виховання й навчання пронизував принцип змагання (агонистики). Діти, підлітки, юнаки постійно змагалися в гімнастиці, танцях, музиці, словесних суперечках, самостверджуючись і вигострюючи свої кращі якості. Тоді ж зародилися військові ігри - маневри, штабні навчання, розігрування "боїв". У Х столітті в школах серед методів навчання також популярні були змагання школярів, зокрема , у риториці. Рутинне навчання виглядало так: учитель читав, давав зразки тлумачення, відповідав на запитання, організовував дискусії. Учні вчилися цитувати на пам'ять, робити переказ, коментар, описи , імпровізації .

У Західній Європі в епоху Відродження й реформації до використання принципів ігрового навчання кликали Т. Компанелла і Ф. Рабле. Вони прагли, щоб діти без праці і як би відіграючи, знайомилися з усіма науками.

В XVI-XVII століттях Ян Амос Каменський (1592 - 1670) призивав усі "школи - каторги", " школи-майстерні" перетворити в місця ігор. Усяка школа, на його думку, може стати універсальною грою і треба все здійснювати в іграх і змаганнях, відповідаючи віку в школі дитинства, отроцтва, юності і т.д. Джон Локк рекомендував використовувати ігрові форми навчання. Ж.-Ж. Руссо, ставлячи завдання цивільного виховання людини, пропонував програму педагогічних заходів: суспільно корисна праця, спільні ігри, свята. Як педагогічне явище гру одним з перших класифікував Ф. Фребель. Теорія гри була основою його педагогічної теорії. Помітивши дидактичність гри, він довів, що гра здатна вирішувати завдання навчання дитини, давати їй уяву про форму, колір, величину, допомагати опановувати культуру руху. Подальший розвиток ігрових форм навчання і їх вивчення показало, що за допомогою гри вирішуються практично всі педагогічні завдання.

Особливу роль у сучасному становленні ігрового навчання зіграв стихійний розвиток ігротехнічного руху, що опирався в першу чергу на використання ділових ігор, які послужили основою розвитку великої групи методів навчання, що одержали назву методів активного навчання. Теоретично їх використання було обґрунтовано в ряді концепцій, у першу чергу в теорії активного навчання.

 Отже, про навчальні можливості використання ігрового методу відомо давно. Багато вчених, що займаються методикою навчання іноземним мовам, справедливо звертали увагу на ефективність використання ігрового методу. Це пояснюється тим, що в грі проявляються особливо повно, а часом і зненацька здатності будь-якої людини, а дитини особливо . Й. Хейзинга відзначав, що людська культура виникла й розгортається як гра.

Однак хочеться відзначити, що використання гри недостатньо добре вивчене у методиці навчання іноземним мовам. Але ж саме гра може виконувати виняткову роль посилення пізнавального інтересу, полегшення складного процесу навчання, створення умов для формування творчої особистості учнів, а також вивести професійну майстерність учителя на рівень сучасних технологій.

У суспільній практиці останніх років в науці поняття гри осмислюється по-новому, як суспільна серйозна категорія. Можливо, тому ігри починають входити в дидактику більш активно.

Слід зазначити, що К.Д. Ушинский, Дж Сеяли, К. Бюллер розглядали гру як прояв уяви або фантазії, а А.І. Сикорский і Дж. Дьюи зв'язували гру з розвитком мислення. Поєднуючи їх погляди, стає ясно, що гра - це ряд певних здатностей, які можна представити в такий спосіб: сприйняття + пам'ять і мислення + уява.

1.3 Функції ігрової діяльності та їх види.

Гра - давнє досягнення культури. Вона існує стільки, скільки існує суспільство. І життя кожної окремої людини також супроводжується грою. У наш час гра стала не тільки самостійним видом діяльності, але й універсальним її інструментом практично у всіх сферах суспільного життя: економіці, політиці, керуванні, науці і, без сумніву, у сфері освіти.

Основна функція педагогічної діяльності полягає не просто в передачі знань, а в створенні проблемно-пізнавальних ситуацій і керуванні процесом пізнавальної діяльності учнів з обліком їх індивідуальних особливостей.

У шкільній практиці ігрова діяльність виконує наступні функції:

· розважальну (це основна функція гри - розважити, зробити      приємність, надихнути, розбудити інтерес);

· комунікативну (освоєння діалектики спілкування);

· діагностичну (виявлення відхилень від нормативної поведінки, самопізнання в процесі гри);

· ігротерапевтичну (подолання різних труднощів, що виникають в інших видах життєдіяльності);

· самореалізації (прояв здатностей і прихованих можливостей);

· міжнаціональної комунікації (засвоєння єдиних для всіх людей соціокультурних цінностей);

· соціалізації (включення в систему суспільних відносин);

· естетичну (насолода, яка від гри).

На заняттях англійської мови, зокрема, використовують такі види ігор, які подано на рис.1.

                             

   Розглянемо докладніше особливості всіх цих функцій:

Навчальна функція полягає в розвитку пам'яті, уваги, сприйняття інформації, розвитку загальноосвітніх умінь і навичок, а також вона сприяє розвитку навичок володіння іноземною мовою. Це означає, що гра - особливо організоване заняття, що вимагає напруги емоційних і розумових сил, а також уміння ухвалити рішення (як зробити, що сказати, як виграти і т.д.). Бажання розв'язати ці питання загострює розумову діяльність учнів, тобто гра таїть у собі багаті навчальні можливості.

Виховна функція полягає у вихованні такої якості як уважне, гуманне відношення до партнера по грі; також розвивається почуття взаємодопомоги й взаємопідтримки. Учнем вводяться фрази- кліше мовного етикету для імпровізації мовного звернення один до одного іноземною мовою, що допомагає вихованню такої якості, як ввічливість.

Розважальна функція полягає в створенні сприятливої атмосфери на уроці, перетворенні уроку в цікаву й незвичайну подію, захоплюючу пригоду, а часом і в казковий світ.

Комунікативна функція полягає в створенні атмосфери іншомовного спілкування, об'єднанні колективу учнів, встановленні нових емоційно-комунікативних відносин, заснованих на спілкуванні іноземною мовою.

Релаксаційна функція - зняття емоційної напруги, викликаного навантаженням на нервову систему при інтенсивному навчанні іноземній мові.

Психологічна функція полягає у формуванні навичок підготовки свого фізіологічного стану для більш ефективної діяльності, а також перебудови психіки для засвоєння більших обсягів інформації. Тут же варто відзначити, що здійснюється психологічний тренінг і психокорекція різних проявів особистості, здійснюваних в ігрових моделях, які можуть бути наближені до життєвих ситуацій (у цьому випадку мова може йти про рольову гру).

Розвиваюча функція спрямована на гармонійний розвиток особистісних якостей для активізації резервних можливостей особистості.

Місце й роль ігрового методу в навчальному процесі, комбінація елементів гри й навчання багато в чому залежать від розуміння вчителем функцій і класифікацій різного роду ігор.

РОЗДІЛ ІІ. Використання рольових ігор у навчанні іноземній мові

2.1 Функції рольової гри

 Метою рольової гри є здійснювана діяльність, тому що саме мотив гри лежить у змісті діяльності, а не поза нею. Будучимоделлю міжособистісного спілкування, рольова гра викликає потребу в спілкуванні англійською мовою. І саме в цій позиції вона виконує мотиваційно-спонукальну функцію.

Як уже говорилося вище, рольова гра забезпечує навчальну функцію, оскільки вона в значній мірі визначає вибірмовних засобів, сприяє розвитку мовних навичок і вмінь, дозволяє моделювати спілкування учнів у різних мовних ситуаціях.

Виховна функція рольової гри полягає в тому, що саме в рольових іграх виховується дисципліна, взаємодопомога, активність, готовність включатися в різні види діяльності, самостійність, уміння відстояти свою точку зору, виявити ініціативу, знайти оптимальний розв'язок у певних умовах.

Рольова гра формує в школярів здатність відігравати роль іншої людини, побачити себе з позиції партнера по спілкуванню. Вона орієнтує учнів на планування власної мовної поведінки співрозмовника, розвиває вміння контролювати свої вчинки, давати об'єктивну оцінку вчинкам інших. Таким чином, рольова гра виконує й орієнтуючу функцію.

Компенсуюча функція рольової гри проявляється в тому, що саме в грі дозволяється протиріччя між потребою дії вдитини й неможливістю здійснити необхідні операції. Діти прагнуть до спілкування, і рольова гра дає їм можливість реалізувати своє прагнення.

2.2 Кваліфікація ігор. Ролі

     На уроках іноземної мови проводяться багато завдань, які пов'язані з рольовими іграми. Ігрові завдання, які не потребують створення мовної ситуації і в яких використовується переважно згадування; групові форми роботи, коли вчитель може втручатися та корегувати роботу учнів; опрацюваня діалогів, коли учні ( хором та окремо ) тренуються у правильній, наближеній до носіїв мови, вимові; заповнення пропусків у діалогах за допомогою необхідної лексики ( але при цьому відсутні ролі, які треба зіграти ); вільне складання діалогів у групах у письмовій формі - всі ці види завдань можна розглядати, як підготовчу роботу до проведення рольових ігор.

Стронін М.Ф. пропонує таку класифікацію ігор у відповідності до мовних навичок, формуванню яких вони сприяють:

·        ·граматичні;

·        ·лексичні;

·        ·фонетичні;

·        ·орфографічні;

·        ·аудитивні;

·        ·мовні.

Як бачимо, рольові ігри можуть бути лише лексичними, аудитивними та мовними, тому що саме вони мають можливості для тренування учнів у вживанні лексики в ситуаціях, близьких до реального життя, навчання розуміння учнями зміст висловлювань, розвитку слухової та мовної реакції, навчання учнів послідовно, логічно і творчо використовувати отримані мовні навички, виражати свої думки. Вони в свою чергу поділяються на певні групи за змістом. Мільруд Р.П. пропонує таку класифікацію рольових ігор:

·        ігри побутового змісту;

·        ігри казкового змісту;

·        імітаційні рольові ігри;

·        пізнавальні рольові ігри;

·        рольові ігри ділового змісту;

·        рольові ігри світоглядного змісту.

Рольова гра, згідно з її компонентами, має наступні складові:

·        роль, яку виконує учень

·        ігрові дії, за допомогою яких ця роль реалізується

Рольові ігри можуть ефективно використовуватись на різних етапах навчання. Щодо віку учнів, доцільність використання різних типів рольових ігор прослідковується за таблицею:

 Таблиця 2.1

Учні молодшого шкільного віку	Рольові ігри казкового змісту; Рольові ігри побутового змісту
Учні середнього шкільного віку	Імітаційні рольові ігри пізнавального змісту
Учні старшого шкільного віку	Імітаційні рольові ігри світоглядного змісту; Рольові ігри побутово-соціального змісту (про етикет, культуру поведінки)

 Ролі, які виконують учні, також мають свою класифікацію. Про неї важливо пам'ятати тому, що рольові ігри є ефективними лише в умовах правильного відбору та розподілення ролей. Ролі можуть бути:

·        соціальні ( лікар, робітник ), які мають виховуючий вплив;

·        міжособистісні (друзі, однокласники, супротивники), які сприяють особистісній орієнтації спілкування;

·        психологічні (позитивна особистість, нейтральна або негативна особистість).

2.3 Використання рольових ігор на уроках іноземної мови

Використання різних ігор на уроці іноземної мови сприяє оволодінню мовою в цікавій формі, розвиває пам'ять, увагу, кмітливість, підтримує інтерес до іноземної мови.

 Із власного досвіду можу сказаит, що ігри на уроках іноземної мови можна і потрібно використовувати також для зняття напруги, монотонності, при відпрацюванні мовного матеріалу, при активізації мовленнєвої діяльності. Звичайно ж, при цьому потрібно враховувати, що кожний віковий період характеризується своїм типом провідної діяльності.

Ігри краще всього використовувати в середині або в кінці уроку, для того, щоб зняти напругу. Важливо, щоб робота з іграми приносила позитивні емоції і користь, і крім того, служила дієвим стимулом у ситуації, коли інтерес або мотивація дітей до вивчення іноземної мови починає слабшати.

При плануванні уроків та підборі до них різних ігор треба враховувати не тільки вікові категорії учнів, але і рівень їх розвитку та інформованості, в деяких випадках - опору на рідну мову.

Використання ігор на уроках іноземної мови допомагає нам глибше розкрити особистісний потенціал кожного учня, його позитивні особисті якості (працелюбність, активність, самостійність, ініціативність, вміння працювати в співпрацю і т.д.), зберегти і зміцнити навчальну мотивацію.

Технологія рольової гри складається з наступних етапів:

Етап підготовки. Підготовка рольової гри починається з розробки сценарію - умовного відображення ситуації та об'єкта. Потім складається план проведення гри. Учитель повинен мати загальний опис процедури гри й чіткопредставляти характерні риси діючих осіб;

Етап пояснення. На даному етапі йде вступ в гру, орієнтація учасників, визначення режиму роботи, формулювання головної мети уроку, а також необхідно обґрунтувати учням постановку проблеми й вибір ситуації. Видаються заздалегідь підготовлені пакети необхідних матеріалів, інструкцій, правил. При необхідності, учні звертаються по допомогу до вчителя за додатковими роз'ясненнями. Учитель повинен налаштувати учнів на те, що не можна ставитися пасивно до гри, порушувати регламент і етику поведінки;

Етап проведення - процес гри. На цьому етапі учні розіграють запропоновану їм ситуацію, виконуючи певніролі;

Етап аналізу й узагальнення. По закінченню гри  разом з учнями проводжу узагальнення, тобто учні обмінюються думками, що, на їхній погляд, вийшло, а над чим варто попрацювати.

На закінчення  констатую досягнуті результати, відзначаю помилки, формулюю остаточний підсумок уроку. При аналізі звертається увага на відповідність використаної імітації з відповідної області реальної ситуації.

Звісно, урок не може починатись безпосередньо з рольової гри. Тому  заздалегідь проводжу підготовку учнів до цієї гри.

Підготовка учнів має декілька етапів.

I етап - традиційна мовна практика - вправи, направлені на засвоєння граматичних структур та лексики. На цьому етапі доцільно використовувати такі види вправ, як:

- виправлення граматично та лексично неправильних речень;

- заповнення пропусків;

- вибір правильних відповідей;

II етап - складання діалогів, застосовую такі види вправ, як:

- побудова діалогів, заповнюючи пропуски, коли ситуація чітко окреслена;

- складання діалогу усім класом - за зразком.

III етап - робота з діалогами, які складають у парах або у групах на основі засвоєного мовного матеріалу.

IV етап - вправляння у техніці розмов, зокрема, використання службових фраз, таких як: "I see..."," You know...", впізнавання та практикування діалогів від носіїв мови.

V етап - використовую техніку заміни невідомих слів синонімами, для чого доцільно застосовувати вправи на пояснення слів іноземною мовою, наприклад: "few"- 'not many', "cause" - 'reason'.

VI етап підготовки до проведення рольової гри - робота в групах, типи якої потрібно варіювати, а завдання доцільніше пояснювати на початку, щоб подальша робота проходила з мінімальним втручанням вчителя.

Надаючи учням свободу в рамках класного приміщення у використанні та експериментуванні з мовленнєвими засобами, ми можемо з'ясувати, що вони вивчили і наскільки вони розуміють доцільність використання цих засобів. Будь-яка помилка може бути проаналізована і використана вчителем як основа для подальших, більш поглиблених вправ.

Рольові ігри можуть мати різну навчальну мету.

Досить часто використовуються ігри з аудіювання . Даний тип гри спрямований на те, щоб навчити учнів розуміти сенс одноразового висловлювання, виділяти головне в потоці інформації, розвивати слухову пам'ять учнів.

Можна проводити ігри на аудіювання тексту, не маючи ані картинок, ані малюнків, ані заздалегідь підготованих питань, ані пунктів тексту, це ігри на розвиток аудитивної пам'яті. Учитель читає текст в нормальному темпі, учні слухають. Після прослуховування тексту вчитель пропонує записати слова, які учасники гри повинні запам'ятати. Потім вчитель читає текст ще раз і дає завдання: виписати групи слів і фрази, що запам'ятались.

Після цього учасники гри відновлюють текст по пам'яті у вигляді невеликого інсценування, користуючись своїми записами.

Ігри, в яких після прослуховування тексту необхідно розіграти сценку за змістом тексту (бажано, з великою кількістю персонажів) викликають неабиякий інтерес. У цих іграх діти демонструють не тільки свої здібності до аудіювання, але і свої артистичні здібності.

Навчання аудіювання доцільно проводити в різноманітних цікавих іграх. У них дитина може проявити себе як особистість, а також як член колективу. Немає універсальних ігор для навчання аудіювання, але можна будь-яку вправу, будь-який текст перетворити на гру. Для цього необхідно підготувати необхідні аксесуари, створити атмосферу змагання, зробити завдання до текстів різноманітними, але в той же час доступними і цікавими.

Тексти можна використовувати з підручників, додаткових книг з англійської мови, придумані самим учителем чи учнями. Головне перетворити елементарний текст в цікаву гру, що до смаку дітям.

Наступний вид рольових ігор - лексичні ігри . Такі ігри використовую в практиці для того, щоб тренувати учнів у вживанні лексики в ситуаціях, наближених до природної обстановки, активізувати мовленнєво – розумову діяльність учнів, розвивати мовну реакцію.

Також існують мовні ігри . Вони призначені для формування вимовних, лексичних, і граматичних навичок та тренування вживання мовних явищ на підготовчому, передкомуникативном етапі оволодіння іноземною мовою.

Основною навчальною метою фонетичних ігор є тренування учнів у проголошенні англійських звуків . Та, звичайно, орфографічні ігри – ігри на розвиток правописних навичок, знання та розпізнавання орфограм .

Англійські автори А. Мейли й А. Дафф пропонують різні рольові ігри, у яких учні можуть спробувати свої сили в акторській майстерності. В ігри вони вносять елементи природності й безпосередності, які супроводжують звичайно реальні ситуації спілкування .

Элис О. Хэдли пропонує рольові ігри, засновані на так званій "культурній капсулі", короткому описі, що полягає з 1-2 параграфів різниць між культурними традиціями рідної країни й країни досліджуваної мови, що доповнюється фотографіями, предметами. Дане приймання, з погляду автора, допомагає учням у цікавій формі виявити відмінності й подібності в поведінців аналогічних ситуаціях у двох культурах. Також такі рольові ігри є ефективним засобом розвитку комунікативних умінь. Автор пропонує наступні варіанти проведення рольових ігор на основі "культурної капсули":

1. Учні представляють рольові ігри, засновані на "капсулі", із ситуаціями або сценарієм, підготовленим учителем.

2. Групи учнів підготовляють рольову гру, базуючись на інформації, даній в "капсулі".

3. Окремі учні або групи пишуть "культурні капсули", на основі яких учитель розробляє рольову гру.

4. Учні самостійно пишуть "культурні капсули" і готують рольові ігри.

Рольова гра може бути використана в якості контрольного завдання.

Учневі пропонується представити себе в певній ролі в певній ситуації й здійснювати спілкування відповідно до данихінструкцій, які в доступній формі пояснюють суть завдання .

Причому, як відзначає Хьюз А., ситуації можуть бути детально описані, або учні повинні самостійно їх придумувати залежно від віку, рівня володіння іноземною мовою, досвідом участі в рольових іграх.

Рольові ігри використовуються як тестові завдання для перевірки:

·    певних функцій спілкування;

·    певних структур (наприклад, повідомлення про крадіжку, коли перевіряється використання пасивних конструкцій);

·    певних лексичних одиниць з якої-небудь теми, наприклад, замовлення квитків).

Останнім часом часто використовую рольові ігри, основу яких становлять знання ситуації або їх комплекс.

Джозеф Ф. Каллахан і Леонард X. Кларк пропонують наступну схему проведення такої гри:

·        постановка мети гри;

·        визначення ігрових ситуацій, що відповідають мету;

·        розробка сценарію;

·        інструктаж учасників;

·        проведення гри;

·        аналіз і вироблення рекомендацій на майбутнє.

Рольові ігри із включеними в них "ситуаціями виживання" просто необхідно включати в процес навчання молодших школярів. Для більшої наближеності до реальних умов, при програванні таких ситуацій, як замовлення й вибір блюд уресторані, покупка новорічних подарунків, школяр почуває себе реальним учасником того або іншого процесу.

Дж. Оллер рекомендує використовувати предмети, наприклад, одяг для ляльок, іграшки, кухонні приналежності для організації рольової гри. Цей набір цілком реально може мати кожний учитель у кабінеті. Також можна використовувати іграшкові кімнати з меблями, пропонуючи учням "заселитися" у нову квартиру й розставити меблі за своїм смаком. Дуже цікавим і ефективним прийманням є використання пальчикових ляльок. Можна поставити невелику ширму, а можна обійтися й без неї. Учні молодших класів дуже люблять подібні ігри, і урок з використанням цих ляльок завжди проходить дуже жваво й цікаво. Але найбільш широко використовуваними варіантами рольових ігор є інтерв'ю й імпровізація.

Дж. Річардс й Д. Нунан пропонують записувати інтерв'ю на відеомагнітофон, для подальшого аналізу рольової гри з погляду успішності спілкування.

Що стосується імпровізації,Л.М. Денисова вважає дане приймання ефективним при навчанні іншомовному спілкуванню, тому що імпровізація передбачає активну роботу уяви школярів.

В інструкціях до даного виду рольової гри дається недостатньо інформації, фактів для проведення реалістичної рольової гри. Учасникам необхідно самостійно додумувати ситуацію й вибирати лінію поведінки.

М.Л. Вайсбурд і Л.Н. Пустосмехова рекомендують використовувати телепередачу як опору для організації рольової гри науроці іноземної мови й дають технологію проведення даних рольових ігор.

Вибравши телепередачу з навчальними цілями, необхідно розв'язати, який її аспект можна використовувати як основу для рольової гри: зміст передачі, її форму або тільки персонажів. Після аналізу проблем, які будуть обговорюватися, і визначення теми рольової гри, учителеві слід настроїти школярів на уважний перегляд телевізійної програми, намагатись запам'ятати (законспектувати, записати схематично або у вигляді плану) про що піде мова.

Потім учитель разом з учнями намічає загальний хід гри:

1)    розподіляються ролі;

2)                    здійснюється спеціальна мовна підготовка, у ході якої відпрацьовуютьсянові слова і фрази.

Наступний крок - гра, яка при максимально точному проходженні передачі займає урок. Обговорення помилок і робота над ними, обмін думками, враженнями й аналіз гри –займають частину наступного уроку.

Інші методисти, Е.Д. Матрон і Г.В. Яцковская, пропонують використовувати рольові ігри в роботі з газетою (журналом).

Проведення подібної рольової гри потребує ретельної підготовки, яка повинна включати різні види робіт:

·        адаптування самими учнями газетного матеріалу, його аналіз;

·        коментування й продукування тексту на дану тему;

·        уміння вести діалоги й полілоги (наприклад, репортажі, обговорення).

Автори підкреслюють, що в процесі такої підготовки знання, уміння й навички учнів ведуть до нової єдності - колективним погодженим мовленнєво-розумовим діям, які створюють умови для творчого спілкування й імпровізації.

Треба відмітити, що робота над ролю в різних учнів протікає по-різному. Можна використовувати індивідуальну, парну й групову форми підготовки. Усі вони мають самостійну дидактичну цінність, дозволяють зв'язати разом класну й позакласну, навчальну й виховну роботу.

По завершенню рольової гри випливає мотивую оцінка участі кожного учня в підготовці й проведенні конкретної рольової гри. Крім мовної правильності коментую виразність рольової поведінки, а також ініціативність школярів на всіх етапах гри.

Здається, що навчання в процесі рольової гри здійснюється за допомогою організації навчальної діяльності самими учнями, яка за своїм типом є продуктивною й творчою, а за змісту – тпізнавальною, практичною та ціннісно-орієнтаційною.

У даній роботі мені хотілося б представити фрагмент уроку "The ABC", з використанням гри, при закінченні вивчення англійського алфавіту. (Додаток 1.). Гра побудована на розбивку класу на дві команди, які надалі виконують ряд завдань, що мають характер змагання. Дана гра також навчає груповим видам роботи, умінню працювати в команді.

В основу гри покладені завдання на перевірку знань учнів алфавіту, написання, вимови букв і звуків, відмінність голосних і приголосних, розпізнаванні слів у ряді букв, тобто практичне використання букв при написанні слів і їх вимові. Дані завдання відповідають віку, знанням і інтересам учнів.

Учні проявляють більшу активність і зацікавленість у ході проведення гри, стають енергійні й задоволені, одержуютьпозитивний настрой, так само як і вчитель. Показують свою креативність і кмітливість. Крім того, можна відзначити, що їх інтерес до іноземної мови стає значно вище.

Дидактичним завданням даного етапу уроку, було, перевірити засвоєння даного матеріалу, а також готовність учнів до подальшого вивчення англійської мови. Зміст даного фрагмента уроку відповідає дидактичному завданню. Методи й прийоми навчання (репродуктивний, усне й письмове опитування) разом з формою організації пізнавальної діяльності учнів (групова) допомагають учителеві прийти до реального результату – учитель виявляє знання й деякі проблеми учнів з даної теми - що дозволяє вчителеві надалі перейти до наступної теми, а також звернути увагу на складних моментах даної теми.

Таким чином, чіткість сформульованості, конкретність і достатня результативність мети й завдань даного уроку дозволяютьдобитися високого ступеня їх реалізації. Фрагмент уроку з використанням ігрової діяльності являє собою систему в основномувисокого рівня цілісності, тому що всі етапи логічні й зв'язані між собою.

Ігрову діяльність можна застосовувати не тільки на основному етапі уроку. Можна вводити ігрові елементи й при перевірці домашнього завдання, і на початкових етапах уроку - це допоможе втягнути всіх учнів в роботу, а також різноманітити хід уроку.

ВИСНОВКИ

Вивчення англійської мови може здатися зовсім нудним і нецікавим заняттям, якщо цей процес протікає монотонно, включає один вид діяльності й ніяк не мотивує того, чого навчають, все-таки з інтересом займатися англійським. Завдання вчителя - у такий спосіб піднести навчальний процес, щоб учень захотів учити англійську, прагнув розуміти її й був готовий говорити нею.

Одним з основних стимулів до навчання є гра. Адже в комплексі з дискусіями й дебатами ігри, зокрема , рольові ігри на уроках англійської мови є найбільш інформативними й результативними методами навчання з погляду сприйняття. У процесі гри учень долає свою скутість і тривожність. Використання різних ігор на уроці англійської допомагає опанувати нею у цікавій формі, розвити пам'ять, увагу, кмітливість, підтримувати інтерес до англійської мови як такій.

Включаючись у рольові ігри на уроках англійської мови, учні представляють себе в ролі когось іншого в конкретній ситуації, поводяться належним чином згідно із правилами цієї гри. Соціальні (лікар, продавець), міжособистісні (друзі, однокласники), психологічні (нейтральні, позитивні, негативні персонажі) ролі, які виконують учні, сприяють тому, що вони вчаться спілкуватися й обговорювати питання, розуміти й оцінювати почуття інших людей, вирішувати проблеми. Кінцевою метою будь-якої рольової гри на уроках англійської мови є одержання нових знань і відпрацьовування їх до навичок.

Щоб грати в рольові ігри на уроках англійської мови належним чином, необхідно сформувати в учня потрібні соціальні вміння спілкування й ознайомити їх з діалогічною англійською мовою. У цьому допомагають вправи на тренування виражень етикетного плану, розвиток навичок розмови по телефону, мікродіалоги на задану тему з декількох реплік, створення діалогів англійською мовою за зразком, читання й відтворення цих діалогів напам'ять, програвання діалогу в парах.

Молодший шкільний вік несе в собі більші можливості в пізнанні навколишнього світу, у тому числі й засобами англійської мови. Плідним ґрунтом для цього є пізнавальна діяльність, що реалізується в іграх, повною мірою, що відповідають віковим особливостям дітей молодшого шкільного віку.

Гра - це діяльність, у якій дитина спочатку емоційно, а потім інтелектуально засвоює всю систему людських відносин. Вони комплексно впливають на інтелектуальну, емоційну, вольову, комунікативну й інші сторони підростаючої особистості.

Різноманітність ігор, які ми можемо використовувати на уроках англійської мови в початковій школі, величезна.

Цінність гри як виховного засобу полягає в тому, що, виявляючи вплив на колектив граючих дітей, педагог через колектив впливає на кожного з дітей. Організувати життя дітей у грі, педагог формує не тільки ігрові відносини, але й реальні, закріплюючи корисні звички в норми поведінки дітей у різних умовах і поза грою - у такий спосіб при правильному керівництві дітьми гра стає школою виховання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.     Алексина Е.В. Учебные игры на уроках английского языка//ИЯШ. – 1987. - №4. – С. 66-68

2.     Ариян М.А. Варіанти ситуативних ролей для середньої школи // ІМШ. – 1986. - №6. – С. 19-20

3.     Бочарова Л.Н. Игры на уроках английского языка на начальной и средней ступенях обучения // ИЯШ. – 1996.-№ 3. – 27с.

4.     Виготський Л.С. Педагогічна психологія // М.: Педагогіка,1991. - С.232

5.     Газман О.С. Роль игры в формировании личности школьника // Советская педагогика, 1982. – № 9.

6.     Дворник М.В. Игра и игровая ситуация на начальном и среднем ступенях обучения // ИЯШ. – 1999. - №6. – С. 48-53

7.     Єрмоленко Л.П. Комунікативний підхід до навчання англійської мови в середній школі // Іноземні мови . – 2002. - № 3. – C. 11

8.     Зеньковский В.В. Проблемы воспитания в свете христианской антропологии / В.В. Зеньковский – Клин: Фонд «Христианская жизнь», 2002 – 200 с.

9.     Колесникова О.А. Ролевые игры в обучении иностранным языкам // ИЯШ. - №4, 1989. – С. 14–16.

10.               Коптелова И.Е. Игры со словами. – ИЯШ. - 2003. - №1.

11.               Кулагина И.Ю. Возрастная психология (Развитие ребенка от рождения до 17 лет): Учебное пособие.4-е изд. / И.Ю. Кулагина – М.: Изд-во Ун-та Российской академии образования, 1996 – 120 с.

12.               Лейтес Н.С. Возрастной подход к проблеме детской одаренности / Н.С. Лейтес // Основные современные концепции творчества и одаренности. – М.: Просвещение, 1997. – 120 с.

13.               Ливингстоун К. Ролевые игры в обучении иностранным языкам / К. Ливингстоун – М.: Высшая школа, 1988. – 169 с.

14.               Лившиц О.Л. Ролевая игра на уроках английского _зика в 8 классе // ИЯШ. – 1987. - №5. – С. 87-89

15.               Мильруд Р.П. Организация ролевой игры на уроке // ИЯШ. – 1987. - № 3

16.               Носаченко І. Системний підхід до використання рольових ігор у навчанні // Неперервна професійна освіта: Теорія і практика.-2002.-№2.-С.108

17.               Олійник Т.І. Рольова гра у навчанні англійської мови в 6-8 класах. – К.: Радянська школа, 1992. – 127 с.

18.               Смирнов А. А. Избранные психологические труды. – М.: Педагогика, 1987; 600.

19.               Стронин М.Ф. – Обучающие игры на уроке английского языка. – М.:1981. – 112 с.

20.               Ушинский К.Д. 1998; 460.

21.               Филатов В.М. Методическая типология ролевых игр // ИЯШ. – 1988. - №2. – С. 25-30

22.               Эльконин Д.Б. Психология игры. – М.: Педагогика, 1978. – 304 с.

23.               Якобсон П.М. Психология чувств и мотивации: Избр. Психолог. Тр. / П.М. Якобсон. – Воронеж: Модэк,1998. - 304 с.

24.               Callahan J.F., Clark L.H. Teaching in the Middle and Secondary School. – MacMillan Publishing Company, 1988. – 205 p.

25.               Hughes A. Testing for>

26.               Maley A., Duff A. Technique in>

27.               Milter G.A. >

28.               Oller J.W. Methods That Work. – Heinle and Heinle Publishers, 1993. – 197 p.

Додаток 1

Ігри з аудіювання

Чиє сонечко яскравіше?

Капітани команд виходять до дошки, на якій намальовано два кружки, і описують тварин по картинці. Кожна правильно сказана пропозиція - це одне проміннячко до кружка й один бал. Перемагає той капітан, чиє сонечко буде мати більше проміннячок, тобто більше балів.

Ляскаємо в долоні.

Члени обох команд стають у коло. Ведучий - в центрі кола. Він називає впереміж домашніх і диких тварин. Коли діти чують назву дикої тварини, вони ляскають один раз, коли чують назва свійської тварини, то ляскають два рази. Той, хто помилився, вибуває із гри. Переможницею вважається та команда, у якій залишиться більше гравців.

Animals.

Учитель пропонує комусь із учнів загадати якусь тварину й показати її за допомогою жестів, тобто, ніби відчути себе в її ролі.

Інші учні намагаються відгадати. Той, хто відгадує, показує наступним.

Ігри – загадки.

Учитель: У мене є гарні друзі. Це особливі друзі. Вони прийшли до нас із казок. Ви їх теж знаєте, а от чи зможете вгадати, про кого я розповідаю?

- I have a friend. Не is a small boy. Не can read, write and count, but not well. He can run and jump and play. He cannot draw and he cannot swim. /Незнайка/.

- I have a friend. Не is a big fat boy. He cannot read and write, but he can run, sing, dance and play. He can fly! /Карлсон/

- I have a friend. He is not a boy. He is not a girl. He is green. He can swim. He cannot jump and he cannot fly. /Крокодил Гена/.

Додаток 2

ЛЕКСИЧНІ ІГРИ

Учителі та учні.

Учень у ролі вчителя ставить запитання учневі, показуючи картинку із зображенням певного предмета, на які той відповідає. Потім граючі міняються місцями .

У магазині.

На прилавку магазину розкладені різні предмети одягу або їжі, які можна купити. Учні заходять у магазин, купують те, що потрібно.

P1 : Good morning!

P2 : Good morning!

P1 : Have you a red blouse?

P2 : Yes, I have. Here it is.

P1 : Thank you very much.

P2 : Not at all.

P1 : Наve you a warm scarf?

P2 : Sorry, but I haven`t.

P1 : Good bye.

P2 : Good bye.

Що? Де? Коли?

Ролі: ведучий та всі інші – знавці.

У руках ведучого - чорний ящик (або коробка), у якому перебуває незнайомий предмет. Члени команд повинні задати ведучому по одному навідному запитанню. Після цього вони повинні дати відповідь, що перебуває в ящику.

Пантоміма.

Щоб закріпити в мові лексику по темі "Ранок школяра", можна провести гру "Пантоміма". Ведучий виходить із класу, а група хлопців розташовується в дошки. Кожний жестами й мімікою зображує одне з дій по заданій темі. Потім учитель говорить ведучому: Guess what every pupil is doing.

Зразкові відповіді ведучого:

This boy is doing morning exercises. That girl is washing her face. That boy is sleeping. etc.

Додаток 3

Мовні ігри

Переклади слово.

Кожному учасникові гри дається англійське слово для перекладу на українську мову. Відповідь повинна бути моментальною..

Збери прислів'я,

Ведучий читає початок прислів'я, команди повинні закінчити її. При правильній відповіді команда одержує бал.

Наприклад:

A FRIEND IN NEED ……

IS A FRIEND INDEED.

Додаток 4

ФОНЕТИЧНІ ІГРИ

Незнайка та ми.

У клас прийшов Незнайка. Він буде вивчати англійську мову. Тепер діти не просто повторюють звуки, вони намагаються навчити Незнайку правильній вимові. Незнайка показує дітям транскрипційні знаки, а учні хором називають їх. А щоб перевірити, як учні запам'ятали ці звуки, Незнайка починає робити помилки. Якщо звук вимовлений правильно, діти мовчать, а якщо неправильно, вони дружно ляскають у долоні.

SENDING A TELEGRAM.

Клас вибирає ведучого. Учитель просить його представити себе в ролі телеграфіста й послати телеграму - сказати по буквах слова, роблячи паузу після кожного слова.

Додаток 5

ОРФОГРАФІЧНІ ІГРИ

ЗІПСОВАНА ДРУКАРСЬКА МАШИНКА

Учитель розподіляє всі букви алфавіту між учнями. Потім він пропонує кожному вдарити свою "клавішу", тобто назвати свою букву. Після того як діти навчаться автоматично реагувати на почутий звук або написану букву, їм пропонується "надрукувати" слова, спочатку пропоновані викладачем на картках, а потім вимовні вголос. Перемагає той, який зробить менше помилок.

Ми – букви.

Кожен учень – окрема літера. Вчитель пропонує слова з виучуваного матеріалу, а учні повинні складати ці слова, стаючи в ряд в правильній послідовності.

TAKING STEPS

Учні стають у далекої стіни класної кімнати. Учитель показує написані на дошці слова, учні по черзі називають слова по буквах. Якщо учень правильно називає по буквах слово, він робить крок уперед. Той учень, який першим досягнеться протилежної стіни класної кімнати, вважається переможцем.

Додаток 6

ФРАГМЕНТ УРОКУ НА ТЕМУ "ABC'

Вчитель:

- Діти, давайте з вами пограємо в одну цікаву гру. Вона називається «АВС». Кожен з вас буде називатись якоюсь із букв англійського алфавіту. Васю, ти будеш буквою «А», Машо, ти – «В», Колю, ти – «С»…Добре. Тепер, давайте згадаємо хто з нас хто.

Учитель називає імена учнів, а діти називають відповідну букву алфавіту. Потім навпаки, учитель називає букву, а учень підіймає руку.

Учитель пише на дошці слова: book, pan, cat, dog, monkey, hand, foot, run…

Діти повинні ставати в рядок в такій послідовності, щоб скласти подані слова.

Потім завдання ускладнюється. Учитель вже не пише слова на дошці, а просто називає їх.

Після того, як діти складають слово, вони спочатку називають кожну букву цього слова, а потім читають його повністю.

Коли всі слова складені і прочитані, вчитель каже:

- Всі ви молодці. Справились із завданням!!! А тепер давайте заспіваємо всім вам відому пісеньку «АВС».

Діти хором співають.

THE HOLIDAY OF THE ENGLISH LANGUAGE

CHARACTERS:

TEACHER

PUPILS

DUNNO

MOUSE

GOAT

HARE

FOX

Teacher. Dear children, today we have many guests. Let s greet them. (Children sing the song “Good morning”)

Good morning, good morning,

Good morning to you.

Good morning, good morning,

I am glad to see you.

(Dunno appears.)

Dunno. Ой, куди це я потрапив?

Teacher. Ти потрапив на свято англійської мови. Але спершу познайомимося.

Dunno(підходить до дітей і питає). What is your name? (діти називають свої імена)

Teacher. А тепер діти, запитаємо нашого гостя, як його звати. (діти співають пісню “What is your name?”)

What is your name?

What is your name?

Now tell me, please?

What is your name?

Dunno

My name is Dunno. (3 рази)

That is my name.

Teacher. Ось і познайомилися. Давайте розкажемо Незнайкові, чим ми займаємося в школі.

Pupils (хором). I read. I write. I sing. I jump. I study.

 Teacher. Where do you study?

Pupils. (хором) I study at school.

Teacher. What language do you study?

Pupils (хором). I study English.

Dunno. Як цікаво! Як багато ви знаєте! Я теж так хочу.

Teacher. То залишайся з нами. Будь уважним, старайся…

Dunno. Старатися? А навіщо? Я і так все знаю. Ось, наприклад,”Good – bye” – це добрий ранок.

(Діти виправляють його)

Dunno. Ну, гаразд. Буду старанним.

Teacher. Діти, виявляється, що наш Незнайка – художник. Нам в подарунок він намалював різних тварин, але хвилюється, що ви їх не розпізнаєте. Прослухайте загадки, подивіться на малюнки і назвіть кого ви бачите на малюнках.

My boss is a man,

My friend is a hen,

My child is a chick.

Who am I? Tell quick!

        ( Hen or cock.)

- It is a wild animal. It is very big. It is green. This animal lives in the river. (a crocodile.)

- It is a domestic animal. It is not very big. It is grey. It catches mice. (a cat.)      

- It is a wild animal. It is red. It is not very big. This animal lives in the wood. (a fox.)

Who always sleep with his shoes on? ( a horse.) 

Teaher. Діти, подякуємо Незнайкові за його подарунок. А тепер підкажіть нашому другові, що потрібно брати до школи.

Pupils. A pen, a pencil, a copy-book, a book, a pencil – box, a bag.

(діти влаштовують гру «Відгадай, що це?». Незнайко із заплющеними очима бере в руку предмет, який називає один з учнів. Цього учня обирають за допомогою вірша – лічилки)

One, one, one,

I love the sun.

Two, two, two,

I love my Mummy too.

Three, three, three,

My Mummy loves me.

Teacher. Гра була дуже цікавою. Але стривайте, мені здається, що хтось плаче. (з’являється Мишка).

Діти беруться за руки і ходять по колу. В центрі кола – Мишка, яка благає відпустити її на волю. Пісню співають поволі тягуче.

The children:

1.     At last, we’ve caught you stealing

                from our kitchen cupboard.

 At last, at last, we’ve caught you,

              and we’ll hold you fast.

The mouse:

Let me go!

Let me go!

I look a little bite

Not to eat.

Just to taste.

Won’t you, please, let me go?

The children:

2.     You took the cheese that we

             had wanted for our breakfast.

You stole and ate our cheese,

        and now we have none left. 

 The mouse:

Let me go!

Let me go!

I took the cheese because

Doctor says,

Cheese will cure

My bad cold. Hear me cough! (coughs)

The children:

3.     You took as well a big

Red – ripe, “Delicious” apple.

You took and ate it up,

And here’s the apple core!

The mouse:

Let me go!

Let me go!    

“An apple every day”,

          So they say,

          So they say,

          “Keeps the doctor away”

The children:

4.     Hear how she lies and fibs,

As if we would believe her.

She lies and fibs, and we

Must find a cure for her.

The mouse:

Let me go!

Let me go!

I promise to be good,

Never steal,

Never lie.

Won’t you, please, let me go?

The children:

5.     Now you’ve repented and have

Given us your promise,

“No lies, no fibs, no stealing!”

      We will let you go.

Pupils. Little Mouse, little Mouse,

Where is my house?

Where is your house, little mouse?

Mouse. I am a little Mouse. I have no house.

Teacher. Діти, давайте допоможемо нашій гості і зведемо для неї будинок. Але спочатку скажіть, що повинно бути в цьому будинку?

 Учні називають різні частини будинку.

Teacher (вчитель показує малюнок). А як вам цей будинок? Подобається? Подивіться і скажіть, що в ньому є.

Pupils (розповідають вірш)

Look at the window.

This is a window.

Look at the door.

This is a door.

Look at the ceiling.

Look at the floor.

This is the floor.

Mouse: Oh, it’s a nice house.

I am a little Mouse

And now I have a house.

Teacher. Come in, please.

(з’являється коза)

Goat. Knock, knock.

Mouse. Good morning.

Goat. Good morning.

Mouse. Who are you?

Goat. I am a goat.

Mouse. I am glad to see you.

Goat. So, am I. May I come in?

 Mouse. Yes, you may. Sing, please.

(коза співає пісню)

Autumn, autumn, autumn1

Summer is over,

The trees are bare,

There’s mist in the garden

And frost in the air.

(у такому ж порядку заходять до будинку заєць і лисиця)

Teacher. Ми чудово провели час. А зате, що ви виросли такими розумними, кмітливими, ви повинні подякувати своїм батькам і вчителям, тож заспіваймо для них пісеньку “Dear Mother”

Dear mother, dear father,

I love you, I love you.

Dear mother, dear father,

Do you love me too?

Dear mother, dear father,

I love you, I love you.

Dear mother, dear father,

Do you love me too?