Вивчення іноземних мов сьогодні є необхідною умовою для інтеграції людини
до світового простору, для чого необхідно бути підготовленим і в
лінгвістичному, і в психологічному відношенні. Перед сучасною школою стоїть
першочергове завдання – виховання людини, головним скарбом якої є
загальнолюдська культура та загальнолюдські цінності.
Головна мета навчання іноземної мови полягає у формуванні в учнів
комунікативної компетенції, базою для якої є комунікативні уміння, сформовані
на основі мовних знань і навичок.
Формування основних компетенцій
відбувається на кожному уроці. Для забезпечення широкого спектру вмінь,
навичок, практичного застосування набутих знань, добираю систему уроків:
уроки-лекції, уроки-захист проектів, уроки закріплення знань і, звичайно ж,
використовую різноманітні види рольових ігор.
Гра є
інструментом викладання, який активізує розумову діяльність дітей, що
навчаються, дозволяє зробити навчальний процес привабливішим і цікавішим,
примушує хвилюватися і переживати, що формує могутній стимул до оволодіння
мовою. Питання методики викладання
іноземної мови з використанням ігрової діяльності на початковому етапі отримали
висвітлення в роботах Г.В. Рогової і
І.Н. Верещагіной, Е.І. Пассова, Д.Б. Єльконіна, Е.І. Негневицької та інших
вчених, методистів і психологів.
Актуальність проблеми зумовила й
вибір теми: “Використання гри та засобів театралізації при викладанні іноземної
мови в початковій школі” Проблема
пошуку організації навчання на молодшому і середньому етапах знайшли
віддзеркалення в роботах Н.А. Салановича, В.В. Андрієвської та інших авторів. Працюючи над темою, намагаюсь викладати
навчальну програму таким чином, щоб викликати і підтримувати постійний інтерес
в учнів. Спираюсь не лише на нову для дітей навчальну діяльність, але й інші
види діяльності, в які включена дитина молодшого шкільного віку: гра,
спілкування та праця. Так, навчальні матеріали мають містити елементи
вигаданості, театралізації, певної гри, розвивати уяву та мислення дитини.
Досвід педагогів (Л.В.
Бурмістрової, Т.О. Зоріної, Л.І. Новікової, О.С. Боднар та ін.) вказує на те,
що гра є ефективним прийомом усвідомлення важкого матеріалу. Цей жанр молодші
школярі готові слухати, обговорювати безкінечно, їх захоплює сюжет, вони з
непідробним інтересом стежать за діями незвичайних героїв, за розвитком подій.
На уроках іноземної мови
проводяться багато завдань, які пов'язані з рольовими іграми; ігрові завдання,
які не потребують створення мовної ситуації і в яких використовується переважно
згадування; групові форми роботи, коли вчитель може втручатися та корегувати
роботу учнів; опрацювання діалогів, коли учні ( хором та окремо ) тренуються у
правильній, наближеній до носіїв, вимові; заповнення пропусків у діалогах за
допомогою необхідної лексики ( але при цьому відсутні ролі, які треба зіграти
); вільне складання діалогів у групах у письмовій формі - всі ці види завдань
можна розглядати, як підготовчу роботу до проведення рольових ігор.
Стронін М.Ф. пропонує таку класифікацію ігор у відповідності до мовних
навичок, формуванню яких вони сприяють:
•граматичні;
•лексичні;
•фонетичні;
•орфографічні;
•аудитивні;
•мовні.
Рольова гра, згідно з її компонентами, має наступні складові:
• роль, яку виконує учень
• ігрові дії, за допомогою яких ця роль реалізується.
Вибір складових обумовлюється
завданнями, які перед собою ставить учитель. Використання різних ігор на уроці
іноземної мови сприяє оволодінню мовою в цікавій формі, розвиває пам'ять,
увагу, кмітливість, підтримує інтерес до іноземної мови.
Із власного досвіду можу сказати,
що ігри на уроках іноземної мови можна і потрібно використовувати також для
зняття напруги, монотонності, при відпрацюванні мовного матеріалу, при
активізації мовленнєвої діяльності. Звичайно ж, при цьому потрібно враховувати,
що кожний віковий період характеризується своїм типом провідної діяльності.
Використовую ігри в середині або в кінці уроку, для того, щоб зняти
напругу. Важливо, щоб робота з дітьми приносила позитивні емоції і користь і,
крім того, служила дієвим стимулом у ситуації, коли інтерес або мотивація дітей
до вивчення іноземної мови починає слабшати.
При плануванні уроків та підборі до них різних ігор враховую не тільки вікові категорії учнів,
але й рівень їх розвитку та поінформованості, в деяких випадках – спираюсь на
знання рідної мови. Під час підготовки до уроків з елементами рольової гри
використовую технологію, запропоновану І.Н. Верещагіною, яка складається з наступних етапів:
Етап підготовки.
Підготовка рольової гри починається з розробки сценарію - умовного
відображення ситуації та об'єкта. Потім складаю план проведення гри. Важливо
мати загальний опис процедури гри й чітко представляти характерні риси діючих
осіб;
Етап пояснення.
На даному етапі йде вступ у гру,
орієнтація учасників, визначення режиму роботи, формулювання головної мети
уроку, а також необхідно обґрунтувати учням проблему й вибір ситуації. Видаю
заздалегідь підготовлені пакети необхідних матеріалів, інструкцій, правил. При
необхідності, учні звертаються по допомогу до вчителя за додатковими
роз'ясненнями. Налаштовую учнів на те, що не можна ставитися пасивно до гри,
порушувати регламент і етику поведінки;
Етап проведення - процес гри.
На цьому етапі учні розіграють запропоновану їм ситуацію, виконуючи певні
ролі;
Етап аналізу й узагальнення.
По закінченню гри разом з учнями проводжу узагальнення. Учні
обмінюються думками, що, на їх погляд, вийшло, а над чим варто попрацювати.
Підсумовуючи, констатую досягнуті результати, відзначаю помилки, формулюю
остаточний підсумок уроку. При аналізі звертаю увагу на відповідність
використаної імітації з відповідної області реальної ситуації.
Звісно, урок не може починатись
безпосередньо з рольової гри. Тому
заздалегідь проводжу підготовку учнів до цієї гри.
Підготовка учнів має декілька етапів.
I етап - традиційна мовна практика - вправи, направлені на засвоєння
граматичних структур та лексики. На цьому етапі доцільно використовувати такі
види вправ, як:
- виправлення граматично та лексично неправильних речень;
- заповнення пропусків;
- вибір правильних відповідей;
II етап - складання діалогів, застосовую такі види вправ, як:
- побудова діалогів, заповнюючи пропуски, коли ситуація чітко окреслена;
- складання діалогу усім класом - за зразком.
III етап - робота з діалогами, які складають у парах або у групах на основі
засвоєного мовного матеріалу.
IV етап - вправлення у техніці розмов, зокрема, використання службових
фраз, таких як: "I see..."," You know...", впізнавання та
практикування діалогів від носіїв мови.
V етап - використовую техніку заміни невідомих слів синонімами, для чого
доцільно застосовувати вправи на пояснення слів іноземною мовою, наприклад:
"few"- 'not many', "cause" - 'reason'.
VI етап підготовки до проведення рольової гри - робота в групах, типи якої
потрібно варіювати, а завдання доцільніше пояснювати на початку, щоб подальша
робота проходила з мінімальним втручанням вчителя.
Надаючи учням свободу в рамках класного приміщення у використанні та
експериментуванні з мовленнєвими засобами, ми можемо з'ясувати, що вони вивчили
і наскільки вони розуміють доцільність використання цих засобів. Будь-яка
помилка може бути проаналізована і використана вчителем як основа для
подальших, більш поглиблених вправ.
Рольові ігри можуть мати різну
навчальну мету. Досить часто використовую ігри з аудіювання . Даний тип гри
спрямований на те, щоб навчити учнів розуміти сенс одноразового висловлювання,
виділяти головне в потоці інформації, розвивати слухову пам'ять учнів.
Також проводжу ігри на аудіювання
тексту, не маючи ані картинок, ані малюнків, ані заздалегідь підготованих
питань, ані пунктів тексту, це ігри на розвиток аудитивної пам'яті. Спочатку
читаю текст в нормальному темпі, учні слухають. Після прослуховування
тексту пропоную записати слова, які
учасники гри повинні запам'ятати. Потім читаю текст ще раз і даю завдання:
виписати групи слів і фрази, що запам'ятались.
Після цього учасники гри відновлюють текст по пам'яті у вигляді невеликого
інсценування, користуючись своїми записами.
Ігри, в яких після
прослуховування тексту необхідно розіграти сценку за змістом тексту (бажано, з
великою кількістю персонажів) викликають неабиякий інтерес. У цих іграх діти
демонструють не тільки свої здібності до аудіювання, але і свої артистичні
здібності. Часто на уроках використовую гру « Чиє сонечко яскравіше?»
Капітани команд виходять до
дошки, на якій намальовано два кола, і описують тварин по картинці. Кожна
правильно сказана пропозиція - це одне проміннячко до кола й один бал. Перемагає
той капітан, чиє сонечко буде мати більше промінчиків, тобто більше балів.
«Ляскаємо в
долоні.»
Члени обох команд стають у
коло. Ведучий - в центрі кола. Він називає впереміж домашніх і диких тварин.
Коли діти чують назву дикої тварини, вони ляскають один раз, коли чують назва
свійської тварини, то ляскають два рази. Той, хто помилився, вибуває із гри.
Переможницею вважається та команда, у якій залишиться більше гравців.
Animals.
Пропоную комусь із учнів загадати
якусь тварину й показати її за допомогою жестів, тобто, ніби відчути себе в її
ролі. Інші учні намагаються відгадати. Той, хто відгадує, показує наступним.
Ігри – загадки.
Учитель: У мене є гарні друзі. Це
особливі друзі. Вони прийшли до нас із казок. Ви їх теж знаєте, а от чи зможете
вгадати, про кого я розповідаю?
- I have a friend. Не is a small boy. Не can read, write and count, but not
well. He can run and jump and play. He cannot draw and he cannot swim.
/Незнайка/.
- I have a friend. Не is a big fat boy. He cannot read and write, but he
can run, sing, dance and play. He can fly! /Карлсон/
- I have a friend. He is not a boy. He is not a girl. He is green. He can
swim. He cannot jump and he cannot fly. /Крокодил Гена/.
Немає універсальних ігор для
навчання аудіювання, але можна будь-яку вправу, будь-який текст перетворити на
гру. Для цього заздалегідь готую
необхідні аксесуари, створюю атмосферу змагання, роблю завдання до текстів
різноманітними, але в той же час доступними і цікавими. Тексти використовую з
підручників, додаткової літератури з англійської мови, вигадую особисто чи даю
завдання вигадати учням. Головне - перетворити елементарний текст в цікаву гру,
що до смаку дітям.
Часто використовую на різних
етапах уроку такий вид рольових ігор - лексичні ігри . Такі ігри використовую в
практиці для того, щоб тренувати учнів у вживанні лексики в ситуаціях,
наближених до природної обстановки, активізувати мовленнєво – розумову
діяльність учнів, розвивати мовну реакцію.
Опанування лінгвістичним
матеріалом так чи інакше пов‘язане з певними труднощами, оскільки дитина вивчає
іноземну мову в штучних умовах.
Щоб полегшити цей процес, застосовую
багато методів та прийомів. Одним із них є пояснення граматики, лексики,
фонетики у вигляді навчальних лінгвістичних казок. І хоча цей методичний прийом
використовується у початкових класах на уроках рідної мови, намагаюсь
запроваджувати його під час уроків іноземної мови.
Як уже зазначалося вище,
навчальні лінгвістичні казки призначені для полегшення опанування мовним
матеріалом. Учитель може читати їх на етапі мотивації навчальної діяльності
(щоб викликати пізнавальний інтерес, позитивні емоції учнів), на етапі
пояснення нового матеріалу (щоб пояснити сутність того чи іншого мовного явища),
а також на етапі закріплення та осмислення нового матеріалу (для перевірки
знань учнів; тоді доцільно казку читати з пропусками, які заповнюють та
озвучують учні).
Але для створення казки та для роботи над нею дотримуюсь наступних вимог:
1. Усі мовні явища повинні бути пояснені чітко, зрозуміло;
2. Казка повинна бути доступною для розуміння;
3. Казка має бути цікавою;
4. Тривалість читання не повинна перевищувати 5-6 хвилин уроку.
Нижче пропоную казки за темами: “Артикль”, “Правильні та неправильні дієслова”,
“Інфінітив, модальні дієслова” , О. С. Казачинер
Казка про Артикль
В одній країні, яка зветься Граматика Англійської мови, жив собі Артикль A.
Він завжди знаходився разом з іменниками в однині: a pen, a book, a lamp.
Артикль A мав рідного брата-близнюка— Артикля An. Цей артикль був пажем у
іменників, які починалися з голосного звука: an apple, an elephant.
Брати не розлучалися зі своїми панами та служили іменникам, коли потрібно
було назвати будь-який один предмет: (одна) кімната—a room, (будь-який)
олівець—a pencil. А іменники у множині не дружили з артиклями A та An. Вони
вважали, що їм потрібен поважніший слуга. І вирішили ці іменники знайти собі
такий артикль, який підкреслював би їхню неповторність. Такий слуга швидко
знайшовся. Це був всемогутній Артикль The. Він міг і служити іменникам у
множині (the children), і називати, виділяти предмет із ряду інших предметів,
наприклад:
This is a doll. Це (будь-яка, одна, яка-небудь) лялька.
The doll is nice. (Ця, саме ця) лялька красива.
Зраділи іменники, що знайшли собі такого чудового слугу, присутність якого
підкреслювала їхню виключність.
На закріплення можна запропонувати учням дати відповіді на такі питання:
1. До якої частини мови відноситься
артикль?
2. Який артикль вживається, коли іменник починається з приголосного звука?
Наведіть приклади.
3. Який артикль вживається, коли іменник починається з голосного звука?
Наведіть приклади.
4. Який артикль вживається з іменниками як в однині, так і у множині?
Наведіть приклади.
Правильні та Неправильні Дієслова
За давніх-давен у царстві
Граматики Англійської мови жили-були Дієслова.
Деякі з них називалися Правильними. Вони усе любили робити за правилом. У
минулому часі до них додавалося закінчення –ed. І одразу всім було зрозуміло,
що це дієслово минулого часу.
А інші дієслова у минулому часі не мали закінчення –ed. Все у них виходило
не так, як у Правильних, дуже оригінально, і за це такі дієслова стали
називатися Неправильними. Адже ніяким правилам вони не підпорядковувалися.
Одного разу виникла між Правильними та Неправильними Дієсловами серйозна
суперечка.
—Дивіться, як зручно!—хвалилися Правильні Дієслова.—Додав закінчення –ed—і
ось вам форма минулого часу!
Особливо ж були задоволені дієслова
To like—liked —подобатися
та to love—loved—любити.
—А у нас зате усі форми різні!—не поступалися дієслова
To take—took—брати,
To begin—began—починати,
To do—did—робити, а також деякі інші.
—Усе у вас нудно, ніякого польоту фантазії. А у нас стільки
різноманітності, що навіть не запам‘ятаєш одразу!—раділи дієслова
To fly—flew—літати
та To draw—drew—малювати.—Від цього в учнів стільки клопоту! Та нічого,
зате ми й запам‘ятовуємося краще.
—Ні, нас легше запам‘ятати. Адже є правило,—не піддавалися Правильні
Дієслова.—А ви не підпорядковуєтеся ніяким правилам, ніякому порядку.
І довго би ще вони сперечалися, якби їх не примирив Минулий час.
—Усі ви однаково потрібні в мовленні,—пояснив він суперникам.—Правильні
дієслова учень запам‘ятає одразу, знаючи правило. А Неправильні... нічого,
пройде час, попрацює—і теж знатиме напам‘ять. Не сваріться, будь ласка, без вас
аж ніяк не можна.
Так і примирилися Правильні та Неправильні Дієслова. Знають—не обходяться
без них ті, хто вивчає англійську мову.
На закріплення можна запропонувати учням дати відповіді на такі питання:
1.
Як утворюють
форму минулого часу правильні дієслова?
Наведіть приклади таких дієслів, складіть речення з ними. Чому ці дієслова
називаються “правильні”?
2. Як утворюють форму минулого часу неправильні дієслова? Наведіть приклади
таких дієслів, складіть речення з ними. Чому ці дієслова називаються
“неправильні”?
3. Які дієслова вам легше запам‘ятати: правильні чи неправильні? Чому?
Над друга старого нема в світі нікого
Дуже давно країною Дієслів керував всемогутній, але дуже самотній цар
Інфінітив (так інакше називається неозначена форма дієслова).
Все він вмів:
Співати (to sing)
Грати (to play)
Будувати (to build)
І ламати (to break)
І варити (to cook)
Мити (to wash)
Шити (to sew)
По-англійськи говорити (to speak).
У Інфінітива, як у інших дієслів, не було ані числа, ані особи, ані часу.
Але він мав одного вірного друга, з яким не розлучався ні на мить. Звали його
Частка to.
Цар Інфінітив дуже пишався тим, що у нього такий незвичайний друг.
—Ні в кого немає товариша краще, ніж у мене!—вихвалявся цар.—Він завжди
показує мою велич. І не потрібні мені ані число, ані особа, ані час, як у інших
підданих мені Дієслів. Я й так, без них, проживу!
Але одного дня цар побачив свого друга— Частку to—дуже засмученим.
—Що з тобою?—здивувався цар.—Чому ти такий смутний?
—Ваша Величносте!—говорить Частка to.—Прийшли до Вас із далеких країн дуже незвичайні
гості. Вони кажуть, що хочуть стати твоїми друзями, а я Вам уже не знадоблюся.
—Що?!—закричав цар.—Як це ти мені не знадобишся?! Що це ще за гості?
—Вони назвалися Модальними Дієсловами.
—Покличте мені їх!—наказав Інфінітив.—Негайно!
До тронної зали зайшли троє Дієслів. Цар одразу побачив, що це незвичайні
дієслова. Таких у його царстві-державі не було.
У одного з Дієслів на робітничому костюмі було написано: “CAN—вміти, бути
здатним”.
“Одразу видно, все вміє робити цей тип”,—подумав Інфінітив.
Другий був одягнений у костюм галантного кавалера. Хоча своїми чудовими
манерами він сподобався цареві. Звали цього гостя “MAY—дозвіл на виконання
дії”.
Ну, а третє дієслово мало ім‘я “MUST—повинен, зобов‘язаний”. Гість був
одягнений у солдатську форму.
—May we come in?—ввічливо запитало Дієслово May та вклонилося цареві.
—Yes, of course,—похмуро відповів Інфінітив.—Навіщо ви прийшли до мене?
—Ваша Величносте! Дозвольте відрекомендуватися. Ми—Модальні Дієслова Can,
May, Must,—водночас відрекомендувалися несподівані гості.
—А чому ви, Дієслова, не живете в нашому місті?
—Ми—дієслова, які позначають не дію, а ставлення до неї.
Наприклад:
He can draw. Він уміє малювати.
May she go out? Чи можна їй вийти?
You mustn‘t smoke here. Вам не можна тут палити.
Усе б добре, але ми без Вас обійтися не зможемо. Всюди, в усіх реченнях,
після нас обов‘язково повинні бути Ви, Ваша Величносте. А яким Ви можете бути
всемогутнім, стоячи поруч із нами. І не потрібні Вам ніякі друзі, окрім нас.
—Ну ось, бачите, Ваша Величносте!—заплакав вірний та нерозлучний друг
Інфінітива—Частка to.—Мені, мабуть, тут не місце.—І вже зібрався було піти.
—Ні, нікуди я тебе не відпущу, мій друже!—підняв правицю цар.—Ми зробимо
так: коли потрібно буде підкреслити мою велич, показати ставлення до дії, мені
служитимуть Модальні Дієслова. Ну, а якщо можна без цього обійтися, поруч зі
мною будеш ти, мій кращий друг, Частка to.
На цьому вони й порозумілися. Після Модального Дієслова Інфінітив стояв без
частки to:
Nick can run.
I must help my mother.
А після звичайного дієслова цар завжди ставив свого друга перед собою:
We like to swim in the river.
I know how to do these sums.
На закріплення можна запропонувати учням дати відповіді на такі питання:
1. Чи має дієслово в інфінітиві число, час та особу?
2. Яка частка ставиться перед дієсловом у неозначеній формі?
3. Наведіть приклади дієслів у неозначеній формі та складіть речення з
ними.
4. Після яких дієслів в інфінітиві не ставиться частка to? Наведіть
приклади.
Вивчаю питання роботи з
обдарованими учнями. Вирішую завдання розвитку творчої особистості як
невід’ємної умови соціалізації школярів.
З цією метою створюю на уроках умови для творчого розвитку особистості,
сприяю формуванню інтересу до предмета, бажання втілити на практиці здобуті
теоретичні знання. Намагаюся створити на уроках атмосферу співробітництва,
зацікавленості в отриманні кінцевого результату. Виховую шанобливе ставлення до рідної та
іноземної мови і культуриТаким чином можна зробити висновок, що застосування
гри та моментів театралізації на уроках
іноземної мови - це невід’ємна,
ефективна та корисна для навчання частина уроку. Діти, як молодшого, так і
старшого шкільного віку з задоволенням приймають участь у театралізації.
Молодші школярі інсценують казки, певні ситуації, запропоновані вчителем, а
старші школярі, залюбки перетворюються в Ромео та Джульєтту Шекспіра, чи іншого
літературного героя.
Актуальність досвіду
Визнання на
державному рівні доцільності запровадження іноземної мови у початковій школі
стало предметом зацікавлених дискусій педагогів, філологів та батьків.
У наш час все більше розширюються
зв'язки України із зарубіжними країнами, й інтерес до вивчення іноземної мови невпинно зростає. У методиці
викладання іноземної мови існують різні способи оптимізації
навчальної діяльності, в тому числі й гра. Ігри періодично висвітлюються в
методичній літературі, оскільки викликають інтерес викладачів іноземної мови
своєю розважальністю, навчаючою дією, можливістю використання як засобу
емоційної розрядки, мотивації навчальної діяльності, з метою тренування, для
контролю знань і навичок учнів. Отже, предметом дослідження є гра, а саме рольова гра
як засіб формування комунікативної компетентності школярів при вивченні
англійської мови
Комунікативний
підхід до навчання іноземним мовам є сьогодні методичним стандартом. Реалізація
комунікативного підходу означає, що формування іншомовних мовленнєвих навичок й
умінь відбувається шляхом й завдяки здійсненню учнем іншомовної мовленнєвої
діяльності, а процес навчання іноземної мови будується адекватно реальному
процесу мовленнєвого спілкування. Досягти високого рівня комунікативної компетенції в англійській мові, не
знаходячись серед її носіїв, дуже важко. Тому важливою задачею вчителя є
створення на уроці іноземної мови реальних і уявлюваних ситуацій спілкування,
використовуючи для цього різні прийоми роботи.
Про навчальні можливості ігор відомо досить давно. Більшість відомих
педагогів справедливо звертали увагу на ефективність використання ігор в
процесі навчання. У грі проявляється дуже добре та іноді несподівано здібності
людини, особливо дитини. У дитячі роки гра є основним видом діяльності людини.
За її допомогою діти пізнають світ. Без гри дітям жити нудно, нецікаво. За
вмілого відокремлення гра може стати незамінимим помічником педагога.
Актуальність
полягає в тому, що в методиці викладання іноземної мови все ще не висвітлено
всі питання навчання іноземної мови на молодшому етапі та гостро стоять
питання, як допомогти дитині як можна скоріше перебороти мовний бар’єр та
привити йому любов до іноземної мови.
Теоретична база
Методичне підґрунтя досвіду роботи та його практична реалізація спирається
на Національну доктрину розвитку освіти, Закони України «Про освіту», «Про
загальну середню освіту», «Концепцію загальної середньої освіти (12-річна
школа)» тощо.
Більшість учнів
оцінюють ігри позитивно, вбачаючи в них велику практичну користь. Це доводиться
результатами досліджень Е. С. Аргустанянц, О. А. Колесникова, Г. М. Фролова, О.
В. Шадрина і закордонних фахівців, таких
як J. С. Shwerdfeger, Н. Rosenbuch, М. Knight .
Вчені вважають,
що оволодіння формами усного іншомовного спілкування можливо тільки за допомогою ігор, причому успішність гри
залежить від рівня і старанності її підготовки, правильності організації, регулярності застосування даного прийому
навчання і, звичайно, від майстерності вчителя і його відданості своїй справі.
Сутність досвіду
Досвід роботи дозволяє оцінити потенціал використання рольової гри та елементів театралізації як засіб формування
комунікативної компетентності школярів
при вивченні англійської мови.
Об’єктом досвіду виступає процес використання рольової гри та
елементів театралізації як засіб формування комунікативної компетентності школярів
при вивченні англійської мови.
Предмет
досвіду
-рольова гра та елементи театралізаії.
Методи дослідження
проблеми:
-
спостереження, аналіз;
-
розробка науково-методичних матеріалів з проблеми;
-
запровадження елементів аналізу діяльності роботи під час уроку,
самоаналізу, взаємоаналізу;
-
розробка дидактичного матеріалу, тестових завдань;
-
моніторинг якості навчальних досягнень учнів;
-
узагальнення досвіду роботи з проблеми дослідження;
Завдання досвіду:
1.
Виявити
можливості використання рольової гри та
елементів театралізації для формування
комунікативної компетентності учнів під час викладання англійської мови.
2.
Обґрунтувати та
експериментально підтвердити ефективність використання рольової гри та
елементів театралізації у процесі формування компетентної особистості.
Гіпотеза досвіду
Якщо систематично використовувати
на уроках рольові ігри та елементи
театралізації, то можна очікувати якісного формування комунікативної
компетентності в учнів, що в свою чергу сприятиме:
1)
продуктивному засвоєнню навчального матеріалу та
розвитку навичок його практичного використання;
2)
збагаченню соціального та комунікативного досвіду
школярів;
3)
підвищенню пізнавальної активності та мотивації
навчання в учнів.
Основне
призначення іноземної мови як предметної галузі шкільного навчання - сприяти в
оволодінні учнями уміннями і навичками спілкування в усній і писемній формах
відповідно до мотивів, цілей і соціальних норм мовленнєвої поведінки у типових
сферах і ситуаціях
Головна мета
навчання іноземної мови у загальноосвітніх закладах полягає у формуванні в
учнів комунікативної компетенції, базою для якої є комунікативні уміння,
сформовані на основі мовних знань і навичок. Я працюю над проблемою «Використання
гри та засобів театралізації при викладанні іноземної мови в початковій школі» . Гра – це
діяльність, гра – це життя людини, тому очевидні переваги використання ігрових
технологій в освіті.
Формування ключових компетенцій
відбувається на кожному уроці. Для забезпечення широкого спектру умінь,
навичок, практичного застосування набутих знань, добираю систему уроків:
уроки-лекції, уроки-захист проектів, уроки закріплення знань і звичайно ж використовую різноманітні види рольових ігор.
Вивчаю питання роботи з обдарованими
учнями. Вирішую завдання розвитку творчої
особистості як невід’ємної умови соціалізації школярів. З цією метою створюю на уроках
умови для творчого розвитку особистості, розвиваю провідні компетенції, сприяю формуванню
інтересу до предмета, бажання втілити на практиці
здобуті теоретичні знання. Намагаюся створити на уроках
атмосферу співробітництва, зацікавленості у отриманні кінцевого
результату. Виховую шанобливе
ставлення до рідної та іноземної мови і
культури.
Беру участь у роботі шкільного
методичних об’єднання, виступаю з
доповідями, керівник районного методичного об’єднання учителів англійської мови
виступаю з доповідями.
Результативність впровадження досвіду ми можемо спостерігати проглянувши моніторинг
навчальних досягнень учнів з англійської мови
Практична реалізація досвіду
Приклади
практичного використання методів та
прийомів рольової гри на уроках англійської мови та теоретичне підґрунтя ми систематизували в
методичній роботі «Використання гри та засобів театралізації при викладанні
іноземної мови в початковій школі».
Практичне
значення досвіду полягає в тому, що його матеріали можуть бути використані
вчителями англійської мови при плануванні та здійсненні
навчально-виховного процесу з предмету, в організації роботи з обдарованими
учнями, в діяльності творчих груп тощо.
Висновки та результативність
На сучасному етапі розвитку методики існує багато
методів викладання іноземної мови. Але найбільш результативним та дієвим
методисти називають природний метод, тобто навчання іноземної мови проходить за тих же умов, що й засвоєння
рідної мови
Враховуючи психологічні та фізіологічні особливості
дітей молодшого шкільного віку, найоптимальнішим способом початкового навчання
є ігрова ситуація.
Гра – це один з найдавніших, до тепер актуальних
методів навчання. Для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку гра має
виключне значення: гра для них – це навчання, праця, серйозна форма виховання
У різних системах навчання грі відводиться
незвичайне місце. Визначається це тим, що гра відповідає природі дитини. Дитина
від народження і до зрілості приділяє велику увагу іграм. Діти із задоволенням
самі вигадують ігри, за допомогою яких найбанальніші, побутові речі
переносяться в особливий та цікавий світ пригод.
Задовольняючи потребу дитини гратися, перевтілюватись, рухатись, учитель забезпечує умови для вивчення
іноземної мови. Така форма навчання не виснажує нервову систему та організм
дитини, а реалізується головним чином за рахунок мимовільних процесів
сприйняття і пам'яті. Оскільки гра, що охоплює елемент змагання, мотивує
мовленнєву діяльність, а мотиви – це чинники активізації психічних процесів, то
вона позитивно впливає на психічний розвиток дитини. Гра сприяє розвитку
класифікуючого сприйняття, довільної уваги і пам'яті, а також мови, виробленню
вміння спілкуватися, інтелектуальному зростанню
Завдання педагога полягає в тім, щоб знайти
максимум педагогічних ситуацій, у яких може бути реалізоване прагнення дитини
до активної пізнавальної діяльності. Педагог повинний постійно удосконалювати
процес навчання, що дозволяє дітям ефективно і якісно засвоювати програмний
матеріал. Тому так важливо використовувати ігри на уроках іноземної мови.
Ігри допомагають спілкуванню, сприяють передачі
накопиченого досвіду, одержанню нових знань, правильній оцінці вчинків,
розвитку комунікативних навичок людини, її сприйняття, пам'яті, мислення, уяви,
емоцій, таких рис, як колективізм, активність, дисциплінованість,
спостережливість, уважність. Крім того, що ігри мають величезну методичну
цінність, вони просто цікаві як учителю, так і учню.
Більшість учнів оцінюють ігри позитивно, вбачаючи в
них велику практичну користь. Це доводиться результатами досліджень Е. С.
Аргустанянц, О. А. Колесникова, Г. М. Фролова, О. В. Шадрина і закордонних
фахівців, таких як J. С. Shwerdfeger,
Н. Rosenbuch, М. Knight Вчені вважають, що оволодіння формами усного
іншомовного спілкування можливо тільки
за допомогою ігор, причому успішність гри залежить від рівня і
старанності її підготовки, правильності організації, регулярності застосування даного прийому
навчання і, звичайно, від майстерності вчителя і його відданості своїй справі.
Прийом гри має безсумнівну дидактичну цінність,
адже гра сприяє ефективному засвоєнню матеріалу і поліпшенню загального настрою
в класі, а також ламанню психологічних бар'єрів, як у самому класі, так і між
класом і педагогом.
Одна і таж гра може бути
використана на різних етапах уроку. Але все залежить від конкретних умов роботи
викладача. Тільки треба пам’ятати, що при всій привабливості та ефективності
ігор необхідно мати почуття міри, в іншому випадку вони втомлять учнів і
втратять свіжість емоціональної дії.
Знайомлячись з тою чи іншою грою,
викладач повинен добре зрозуміти її. Якщо буде театралізована дія, треба
продумати деталі костюма та реквізиту – вони зроблять гру більш повноцінною та
переконливою. Якщо це ігрова вправа, то все залежить від емоціональності
викладача. Більшість ігор побудовані на змаганні.
Звичайно, урок іноземної мови –
це не тільки гра. Довіра та не примусове спілкування між учнями та викладачем,
яке виникло завдяки загальній ігровій атмосфері та самим іграм, дозволяють
викладачу розмовляти на серйозні теми, обговоренню любих реальних ситуацій.
Таким чином, гра додає навчальному спілкуванню
комунікативну спрямованість, зміцнює мотивацію вивчення іноземної мови і значно
підвищує якість оволодіння ім. Гра - це могутній фактор психологічної адаптації
дитини в новому мовному просторі, що може вирішити проблему природного
ненасильницького впровадження іноземної мови у світ дитини.
